летние волонтерские лагеря волонтерские лагеря
Пресса о волонтерских лагерях (агентство АВИС)

Газета “Кам'янець-Подільський Вісник” №38, 23 вересня 2005 року

ЯК КАМ'ЯНЧАНКИ СТАЛИ ВОЛОНТЕРАМИ ДЛЯ ФРАНЦІЇ

У багатьох людей відпустка або канікули асоціюються із суцільним неробством: лежиш собі на березі річки чи моря і хмаринки лічиш. Декому вдається провести таким чином багато часу і не знудиться, та часто-густо через тиждень лінощі починають набридати.

У Західній Європі велика кількість людей, особливо молодь, обирає інший вид відпочинку – активний. До нього належить і волонтерський рух – безкоштовна допомога на благо суспільства. В один із волонтерських таборів у Франції потрапили наші молоді землячки – Євгенія Гайдамашко та Інна Попенко. Женя навчається у Кам'янець-Подільському державному університеті, а Інна – у місцевому філіалі Київського університету туризму, економіки та права. Вони завітали до редакції, аби поділитись яскравими враженнями від побаченого.

Є.Г.: Мабуть, кожна жінка мріє хоч раз побувати у всесвітній столиці моди – Парижі. Ми теж мріяли відвідати Францію та її столицю. Одним із шляхів здійснення своєї мрії обрали перебування у молодіжному волонтерському таборі. Про програми з культурного обміну, які пропонує агенція "АВІС" з Києва, прочитали в молодіжному журналі. З цього і розпочалось здійснення бажання.

Далі – підготовка документів, відвідини французького посольства тощо. Нарешті все було підготовлено. Ми знали, що шлях проляже у невеличке містечко Барле – там знаходиться старовинна церква, яку реставрують волонтери з різних країн Європи.

І.П.: До омріяного Парижу добирались автобусом. Там потрібно було переночувати, аби ранком вирушити далі на Авіньйон. Почали шукати прийнятний за цінами готель. Мені, як майбутньому спеціалісту з туристичної справи, було цікаво подивитись на французькі готелі. Обійшовши декілька з них, зупинились на невеличкому із платою 65 євро за двомісний номер. Це досить дешевий, як для Парижу, готельний номер. Тут були усі зручності, телевізор, телефон. У ванні – три види рушників, мило, шампунь.

Є.Г.: Наступного дня після тригодинної подорожі потягом, а потім автобусом потрапили до містечка Дін, де нас вже зустрічали керівники табору.

Табір добре оснащений автотранспортом – був один “бусик” та три авто. Приїхали у чарівне селище, розташоване в горах серед незайманих лісів.

За день, що минав, залишилось декілька вражень. Перше: чомусь у потязі практично всі пасажири були темношкірі, здавалось, що потрапив у Африку; друге – дивувала середньовічна “глибинка” в цивілізованій країні; третє – волонтерський табір зустрів багатонаціональністю. Серед 14 волонтерів були представники Туреччини, Іспанії, Польщі, Швеції, Голландії, Великобританії, Франції. Спілкувались між собою теж на декількох мовах – англійській, німецькій, французькій.

Вперше у цьому таборі з'явились українки. Для наших нових знайомих було дивно чути, що українська молодь практично нічого не знає про таку можливість відпочити і попрацювати, поспілкуватись із ровесниками. Вони щорічно виїздять у такі табори в різні країни, їм це подобається.

Про Україну у нашому невеличкому загоні знали. Навіть двоє побували у нас. Ім сподобались наші народні пісні, вишивані рушники. Всі знали про помаранчеву революцію, ну, і про Чорнобиль теж начувані.

І.П.: Все життя табору підпорядковувалось відпрацьованому режиму, у якому було місце і праці, і відпочинку. Вставали о 6-ій ранку. Із 7.00 до 10.00, та з 10.30 до 12.00 – робота, яка була інтенсивна, але не переобтяжлива. Місце та види праці постійно змінювались, тому не обридали. Були відповідальні, які після роботи мили та прибирали інструменти.

У перерві між роботою мали другий сніданок із бутербродів та напоїв. О 13-ій – обід, о 21.00 - вечеря. По черзі працювали на кухні. Кожна пара, чергуючи, намагалась приготувати національні страви. Продуктів було на любий смак, великий вибір овочів та фруктів.

Нам полюбилась турецька кухня, яка дещо нагадує українську. А от уславлена французька не дуже сподобалась. Практично у всі страви французи додають макарони: у піцу, картоплю, салати тощо.

Є.Г.: Після обіду починався час розваг. Ми їздили купатись на ручку, у гори. Об'їздили з екскурсіями всі навколишні місця. Навіть були походи з ночівлею, гірські підйом та спуск. А вечорами – посиденьки під гітару, дискотеки.

За 26 днів перебування ми отримали великий життєвий досвід перебування в іншій країні. Пройшли величезну практику розмовної англійської та німецької. Було радісне відчуття, що я розумію людей і мене розуміють, що знання мов – то чудово!

Приємне враження залишили чудові стосунки між членами волонтерського табору, де панувала атмосфера абсолютного розуміння та поваги один до одного.

Ми обмінялись адресами, будемо спілкуватись через інтернет. Взагалі, це був чудовий час і згадки про нього залишаться надовго. Після такої подорожі хочеться знову кудись поїхати, пізнавати нове, здобувати нових друзів.

наши волонтеры во Франции

отдых волонтера после работы

 
Au-Pair в Канаде, программа Caregiver